Серед різноманіття національних літератур третього тисячоліття українська посідає особливе місце. Феномен її в тому, що створюється вона не тільки національною мовою, а й російською, польською та іншими і торкається важливих для держави та народу проблем.
Ось чому чергове засідання Прилуцького клубу книголюбів "Джерело", що відбулося в останню суботу лютого, присвячувалося сучасній українській літературі.
На початку засідання голова товариства Галина Черкасова і викладач педколеджу Лідія Скотнікова від імені джерельчан привітали плідного автора – краєзнавця Олексія Савона, котрий нещодавно став Лауреатом премії "Квіт папороті" (про цю подію "Град" розповідав у позаминулому номері). Піднесений початок вечора визначив і настрій знайомства з творами сучасних вітчизняних письменників.

У шевченківські дні, очевидно, треба говорити не про «монументальний» образ Великого Кобзаря, а про Шевченка без ретуші. Саме такий образ і постає перед читачем у п’єсі -«детективній хроніці» Олександра Денисенка «Сердечний рай, або Оксана». Торік ця книжка вийшла у видавництві «Грані Т». Отримала також премію на «Коронації слова». Олександр Денисенко зізнався «ДТ», що дуже багато часу провів у архівах та музеях, перш ніж наважився створити образ Шевченка. З часом, за словами письменника, п’єса стала розростатися і скидатися на такий собі «драматургічній роман». А потім на цій самій основі Денисенко створив сценарій п’ятисерійного фільму, що його сам хотів би й зняти, але на заваді, як завжди, стоять відсутність бажання (держави) і фінансування (спонсорів)…

Міжнародне дослідження громадської думки виявило, що двадцятьма роками після винаходу Інтернету більшість людей у світі зараз вважають доступ до всесвітньої комп’ютерної мережі одним з засадничих прав людини.
Опитування, проведене Бі-Бі-Сі у 26-ти країнах виявило, що чотири з кожних п’яти опитаних (79%) погодилися, що кожна людина повинна мати право використовувати Інтернет.
Приблизно стільки ж опитаних сказали, що використання Інтернету додає їм більше свободи.
Інтернет є одним найпотужніших джерел просвіти, які винайшло людство....уряди повинні вважати Інтернет частиною інфраструктури, як автошляхи, системи водозабезпечення і служби прибирання.

9 березня, вівторок, 17:30
у помаранчевій залі
арт-кафе "За двома зайцями",
що в Прилуках
на вул. Костянтинівській, 138
 : просвітянські посиденьки :
 Святкуємо День народження Т.Г.Шевченка по-своєму:
із цифровими записами сучасних рок-виконавців,
що співають на слова Шевченка:
"Кому Вниз", "Мертвий півень", "Плач Єремії"... (може, ще кого підкажете?),
з акустичною гітарою і піснями Олени Шевченко,
з віршами і піснями взагалі,
з композитором Вікторією Копасовою,
з гарячою суперечкою щодо особистості Тараса Григоровича,
з новими дослідженнями щодо перебування Шевченка на Прилуччині і в самих Прилуках ))
Афішка є тут
приходьте )) буде цікаво і затишно ))

… Я до всього стараюсь
дійти серцем, а не розумом.
Георгій Вороний

Цим джерелом наснаги став рідний край Георгія Вороного — Приудайська Сіверщина, багата на природні ресурси, розкішної краси краєвиди й історико-культурні пам'ятки. До відкриття прадавньої археологічної культури в Приудайській Сіверщині - Журавської палеолітичної стоянки, вік якої не менше 12 тисяч років, — безпосередньо причетна й родина Вороних. Це поселення виявив і брав участь у його дослідженні геолог Андрій Вороний — небіж Георгія Вороного по старшому братові Михайлові.
Рідне село Георгія Вороного Журавка розташоване в центральній частині Приудайської Сіверщини, і його культурно-господарське відродження пов'язане з подвижницькою діяльністю родини Вороних.

Серед раритетів Чернігівського історичного музею імені В.В.Тарновського особливе місце посідає ошатний альбом, який належав родині Тарновських – власникам маєтку Качанівка.
Від 30-х до 90-х років ХІХ ст. у ньому було зібрано 608 автографів гостей Тарновських, у тому числі видатних людей — М.Глінки, М. Маркевича, М.Гоголя, Т.Шевченка, І.Рєпіна та багатьох інших.
Пропоноване видання альбому «Качанівка» містить факсимільну частину, коментарі та ілюстрації, що є джерелом для істориків, літературознавців, мистецтвознавців, генеалогів і всіх, то цікавиться культурним життям України ХІХ ст.
Качанівка. Альбом автографів. Автор-упорядник С.Половнікова. Художньо-документальне видання. — К.: Темпора, Майстерня Книги, 2010
 

За матеріалами сайту "Буквоїд"

Єлизавета Скоропадська народилася 14 січня 1832 року на Чернігівщині в селі Качанівка Борзнянського повіту (нині Ічнянського району). Її батько, Іван Скоропадський, представник знатного козацького роду, був освіченою і розумною людиною, шанував старовину та мистецтво, підтримував фінансово школи й гімназії. У Тростянці Іван Михайлович заснував унікальний парк, який і нині за своєю дивовижною красою не має рівних в Україні.
Маєток Скоропадських вважався також і своєрідним культурним центром, де поміщики збиралися, дискутували й ділилися враженнями від літературних новинок. Постійними гостями Скоропадських були Галагани, Тарновські, Милорадовичі, Маркевичі. На сцені домашнього театру виступали знамениті на той час українські музиканти Заремби. 

13 лютого в місті Прилуки на Чернігівщині відбувся вечір пам’яті знаної української поетеси, прозаїка, перекладача, літературознавця, педагога – уродженки Прилук Ганни Георгіївни Ігнатенко (1924–2008). Тут було презентовано її 700-сторінковий том поезії й прози (роман, повісті, оповідання) «Сполохи літ». Книжка щойно вийшла у київському видавництві «Молодь», із яким Ганну Ігнатенко єднала багаторічна творча співпраця. Як зізнається директор видавництва і співредактор видання Ольга Полонська, довгоочікуваний том побачив світ завдяки наполегливим старанням багатьох близьких до Ганни Георгіївни людей.
Організатори пам’ятного заходу: Юрій Лазоренко – хрещеник Ганни Георгіївни й її спадкоємець, Прилуцьке міське товариство «Краєзнавець» ім. В. І. Маслова та Ігор Павлюченко – редактор культурологічного часопису «Прилуки. Фортеця», директор ТОВ «Дім Миколи», в чийому арт-кафе «За двома зайцями» й відбулась ця душевна пам’ятна зустріч.