Серед різноманіття національних літератур третього тисячоліття українська посідає особливе місце. Феномен її в тому, що створюється вона не тільки національною мовою, а й російською, польською та іншими і торкається важливих для держави та народу проблем.
Ось чому чергове засідання Прилуцького клубу книголюбів "Джерело", що відбулося в останню суботу лютого, присвячувалося сучасній українській літературі.
На початку засідання голова товариства Галина Черкасова і викладач педколеджу Лідія Скотнікова від імені джерельчан привітали плідного автора – краєзнавця Олексія Савона, котрий нещодавно став Лауреатом премії "Квіт папороті" (про цю подію "Град" розповідав у позаминулому номері). Піднесений початок вечора визначив і настрій знайомства з творами сучасних вітчизняних письменників.

Правду кажуть: ми живемо доти, поки нас пам’ятають. Якщо за життя людина переймалася не тільки власними інтересами, їй дарується довга добра згадка. Саме тому таким зворушливим було спілкування місцевої інтелігенції з рідними й друзями Ганни Ігнатенко, котрі 13 лютого приїхали до Прилук із Києва. Зустріч відбулася в арт-кафе "За двома зайцями".
Приїзд столичних гостей припав на зимовий період не випадково: 16 лютого 2008 року перестало битися серце Ганни Ігнатенко – поетеси, письменниці, перекладача, літературознавця, педагога, нашої видатної землячки, яка, живучи в Києві, ніколи не поривала зв’язків з Прилуками.
Завдяки клопотанню та матеріальній підтримці її хрещеника Юрія Лазоренка щойно вийшла з друку книга, на яку так довго і, на жаль, безрезультатно чекала за життя Ганна Георгіївна – роман "Сполохи літ".

13 лютого в місті Прилуки на Чернігівщині відбувся вечір пам’яті знаної української поетеси, прозаїка, перекладача, літературознавця, педагога – уродженки Прилук Ганни Георгіївни Ігнатенко (1924–2008). Тут було презентовано її 700-сторінковий том поезії й прози (роман, повісті, оповідання) «Сполохи літ». Книжка щойно вийшла у київському видавництві «Молодь», із яким Ганну Ігнатенко єднала багаторічна творча співпраця. Як зізнається директор видавництва і співредактор видання Ольга Полонська, довгоочікуваний том побачив світ завдяки наполегливим старанням багатьох близьких до Ганни Георгіївни людей.
Організатори пам’ятного заходу: Юрій Лазоренко – хрещеник Ганни Георгіївни й її спадкоємець, Прилуцьке міське товариство «Краєзнавець» ім. В. І. Маслова та Ігор Павлюченко – редактор культурологічного часопису «Прилуки. Фортеця», директор ТОВ «Дім Миколи», в чийому арт-кафе «За двома зайцями» й відбулась ця душевна пам’ятна зустріч.

- Ларисо, Ваша літературна діяльність, напевно, починалася з журналістики?
- Зовсім ні. Я - фаховий юрист, зараз практикую теж. І пишу не детективи (відразу хочу сказати), а драми, мелодрами..
- Що ж спонукало Вас до письменництва?
- Просто я ще з дитинства писала - вірші, казки. Можливо бавилася,- як усі діти. А перший текст, власне, спонукала написати реклама літературного конкурсу «Коронація слова» на каналі «1+1». Я почула, що треба написати твір українською мовою і подати на конкурс до якогось числа. «Забавки з плоті і крові» - це був мій перший роман українською, бо за походженням я скандинаво-греко-мадярка, і українська була для мене досить складною. Рідною мовою певний час була литовська, бо мама походить з Литви. По батьковій же лінії у мене греки, мадяри і частково українці.

 - Пані Ірен, практично всі Ваші твори - і книги, і статті - вражають тонким психологізмом, глибоким знанням людської душі. Напевно, за освітою Ви - психолог?
 -Знаєте, про це мене запитують всі. Одна жінка навіть говорила: «Мій чоловік психолог, і ми з ним сперечалися - він доводив мені, що Ви - психолог». Насправді ж за освітою я журналіст. Просто дуже люблю людей, співчуваю їм (особливо жінкам), спостерігаю за ними, завжди думаю, як вони будують свої стосунки, як би поводилися, якби було по-іншому.. Багато років я працювала в журналі для жінок «Наталі». І там ніколи не намагалася писати аби що, завжди консультувалася з найкращими психологами. Вони мені допомагали орієнтуватися у різних ситуаціях. Тобто, кожну тему я «розкручувала» разом з психологами. Цей досвід теж не пройшов марно.

У переддень професійного свята журналістів, 5 червня, у Чернігові відбувся традиційний обласний фестиваль журналістів «Золотий передзвін Придесення». На ньому було відзначено кращі видання та представників професії Чернігівщини. На журналістський форум до Чернігова прибули гості із сусідніх держав - Білорусі (Гомель) та Росії (Брянськ). Прилуцькі преса, радіо й телебачення отримали численні відзнаки «Золотого передзвону Придесення». «Кращим медіапроектом року» на Чернігівщині визнано проект мецената Юрія Коптєва - культурологічний часопис «Прилуки. Фортеця». Його редактор Ігор Павлюченко отримав нагороду з рук представника тютюнової компанії «В.А.Т - Прилуки» - спонсора фестивалю.
 

За інформацією газети
"В двух словах" №24,
11 червня 2009 року

Стрімко плине час і ми не завжди встигаємо за ним. Чогось не зробимо, а про щось просто забудемо... Не дати розгубитися серед років згадкам і розповідям, навічно замулитися духовним джерелам, зібрати неоціненні скарби з вуст старожилів про історичні події Прилуччини, її видатних земляків, цікаві легенди, перекази і об'єднати весь матеріал в краєзнавче видання «Мій рідний край, моя земля Прилуцька» стало потребою сьогоднішнього дня. За цей проект сміливо взялася центральна районна бібліотека, Перша Міжнародна будівельна компанія, ТОВ «Дім Миколи» за сприяння Почесного громадянина Прилук, мецената Юрія Коптєва.
Сподівання, що ця книга гідно представить Прилуччину, прислужиться кожному читачеві, схвилює і зігріє спогадами душі і серця, виявилися не марними.

16 травня у Прилуках - День Миколи. Це час незвичайний, адже цього дня місто повністю перетворюється: на вулицях можна зустрітися з найвідомішими вітчизняними акторами; познайомитися й поспілкуватися з популярними письменниками, художниками, музикантами; придбати унікальні вироби ручної роботи на Миколиному ярмарку...
День Миколи щороку знаменується й виходом двох святкових видань - газети для друзів «Наше свято» (яку видає редакційний колектив газети «В двух словах») та культурологічного часопису «Прилуки. Фортеця» (редактор Ігор Павлюченко). Ці проекти започатковані та періодично виходять за фінансової підтримки Почесного громадянина Прилук, мецената Юрія Коптєва. Газету безкоштовно отримують прилучани та гості святкових дійств напередодні та в день урочистостей. Журнал можна придбати у книгарні по вулиці Костянтинівській, 138.

У більшості людей чомусь давно склалися стереотипи стосовно товариства «Просвіта». Багато хто думає, що засідання «Просвіти» проходять у нудній обстановці, наповненій офіціозом. А хочете, доведу, що це не так, принаймні в нас у Прилуках?
Останнього четверга кожного місяця у помаранчевій залі арт-кафе «За двома зайцями» відбуваються засідання прилуцького осередку «Просвіти». І відбуваються вони надзвичайно цікаво, всупереч усім попереднім твердженням. Що не засідання - то приємні щирі бесіди, читання віршів, обговорення культурницьких новин, знайомство з неординарними творчими особистостями...
Квітневе засідання - аж ніяк не виняток. Почалося воно з розмови про те, хто де і як відсвяткував Великдень. Голова місцевої «Просвіти» Оринка Григоренко розповіла про великодні традиції на Львівщині, звідки вона родом.