Муніципальний театр "Київ" минулого тижня прибув до Прилук домовлятися про виставу "Циліндр" на 23 березня 2010. Валерій Нєвєдров – актор-режисер "Києва" і народний артист України, Петро Сова – актор і зростаючий режисер, Олена Очеретіна – продюсер та дружина пана Валерія. У листопаді 2009-го вони ставили в Прилуцькому міському Будинку культури мюзикл "Тарас Бульба". І оскільки відчули тут, що називається, благодатний духовний ґрунт для посіву театрального зерна, вирішили повернутися й подарувати місту ще дві вистави: дитячу – "Троє поросят" і еротичну комедію "Циліндр".
Заразом із підписанням деяких необхідних документів у Прилуцькому міськвиконкомі вони мали ще прес-конференцію в арт-кафе "За двома зайцями".

Серед різноманіття національних літератур третього тисячоліття українська посідає особливе місце. Феномен її в тому, що створюється вона не тільки національною мовою, а й російською, польською та іншими і торкається важливих для держави та народу проблем.
Ось чому чергове засідання Прилуцького клубу книголюбів "Джерело", що відбулося в останню суботу лютого, присвячувалося сучасній українській літературі.
На початку засідання голова товариства Галина Черкасова і викладач педколеджу Лідія Скотнікова від імені джерельчан привітали плідного автора – краєзнавця Олексія Савона, котрий нещодавно став Лауреатом премії "Квіт папороті" (про цю подію "Град" розповідав у позаминулому номері). Піднесений початок вечора визначив і настрій знайомства з творами сучасних вітчизняних письменників.

21 лютого в міському Будинку культури відбулася прем’єра вистави "Кубікі" володаря Гран-прі Всеукраїнського фестивалю "Театральне коло-2009" "Нового театру" (режисер Аrtемій, балетмейстер-постановник Анна Чуйко).
За чотири роки існування театру це вже третя його робота (перші "WWWевченко come to day" та "Маленький принц"). Театр особливий, бо вправно володіє усіма засобами театрального мистецтва – словом, ритмом, декораціями, костюмами, музикою, освітленням, хореографією. У залежності від ідеї вистави. Цього разу яскраво домінували три останніх із вищезгаданих.
На артистів чекав ущерть заповнений партер. Із зрозумілих причин: презентувався спектакль молодіжної тематики, котра нерідко в мистецтві замовчується.

Правду кажуть: ми живемо доти, поки нас пам’ятають. Якщо за життя людина переймалася не тільки власними інтересами, їй дарується довга добра згадка. Саме тому таким зворушливим було спілкування місцевої інтелігенції з рідними й друзями Ганни Ігнатенко, котрі 13 лютого приїхали до Прилук із Києва. Зустріч відбулася в арт-кафе "За двома зайцями".
Приїзд столичних гостей припав на зимовий період не випадково: 16 лютого 2008 року перестало битися серце Ганни Ігнатенко – поетеси, письменниці, перекладача, літературознавця, педагога, нашої видатної землячки, яка, живучи в Києві, ніколи не поривала зв’язків з Прилуками.
Завдяки клопотанню та матеріальній підтримці її хрещеника Юрія Лазоренка щойно вийшла з друку книга, на яку так довго і, на жаль, безрезультатно чекала за життя Ганна Георгіївна – роман "Сполохи літ".

Єлизавета Скоропадська народилася 14 січня 1832 року на Чернігівщині в селі Качанівка Борзнянського повіту (нині Ічнянського району). Її батько, Іван Скоропадський, представник знатного козацького роду, був освіченою і розумною людиною, шанував старовину та мистецтво, підтримував фінансово школи й гімназії. У Тростянці Іван Михайлович заснував унікальний парк, який і нині за своєю дивовижною красою не має рівних в Україні.
Маєток Скоропадських вважався також і своєрідним культурним центром, де поміщики збиралися, дискутували й ділилися враженнями від літературних новинок. Постійними гостями Скоропадських були Галагани, Тарновські, Милорадовичі, Маркевичі. На сцені домашнього театру виступали знамениті на той час українські музиканти Заремби. 

13 лютого в місті Прилуки на Чернігівщині відбувся вечір пам’яті знаної української поетеси, прозаїка, перекладача, літературознавця, педагога – уродженки Прилук Ганни Георгіївни Ігнатенко (1924–2008). Тут було презентовано її 700-сторінковий том поезії й прози (роман, повісті, оповідання) «Сполохи літ». Книжка щойно вийшла у київському видавництві «Молодь», із яким Ганну Ігнатенко єднала багаторічна творча співпраця. Як зізнається директор видавництва і співредактор видання Ольга Полонська, довгоочікуваний том побачив світ завдяки наполегливим старанням багатьох близьких до Ганни Георгіївни людей.
Організатори пам’ятного заходу: Юрій Лазоренко – хрещеник Ганни Георгіївни й її спадкоємець, Прилуцьке міське товариство «Краєзнавець» ім. В. І. Маслова та Ігор Павлюченко – редактор культурологічного часопису «Прилуки. Фортеця», директор ТОВ «Дім Миколи», в чийому арт-кафе «За двома зайцями» й відбулась ця душевна пам’ятна зустріч.

28 лютого шанувальники творчості українського дитячого письменника Всеволода Нестайка, якому виповнилося 80 років, зібралися в Прилуцькій міській бібліотеці для дітей на презентацію книги «Нові пригоди у лісовій школі», яка нещодавно поповнила фонд книгозбірні. Нове видання казкаря побачило світ завдяки Київському видавництву «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» .
Свято зібрало прихильників та знавців творів Всеволода Нестайка: учнів початкових класів загальноосвітньої школи №7, які завітали до бібліотеки разом зі своїми вчителями Мазепою Лідією Іванівною та Бойко Ольгою Миколаївною. Біографічну подорож у світ Всеволода Нестайка зробили учениці 7-го класу загальноосвітньої школи №14, Анастасія Тарасюк та Тетяна Кашуба, які під час другого туру Всеукраїнського конкурсу «Кращий читач 2009 року» представляли Всеволода Нестайка, як свого улюбленого письменника.

14 січня в книжковій світлиці дитячої бібліотеки пройшла презентація унікального подарункового «Казкового календаря 2010р.». Проект проходив під гаслом – «Діти знають, як змінити світ на краще – треба мріяти».
Свято почалося зі слів бібліотекаря Ольги Костенко, яка представила зібравшійся публіці новий календар і подякувала всім, хто приймав участь в його створенні. Багато хто з них був присутній на презентації.
Творча молодь Прилук уже втретє вітає співвітчизників з зимовими святами. На сторінках «Казкового календаря» казкові герої, пейзажи народжують образи поезії, любові.

В якому саме віці потрібно починати говорити з дітьми про те, що крім обов’язків вони мають ще й права? Які слова необхідні для того аби пояснити, що права і обов’язки - це дві складові, без яких неможливе повноцінне становлення особистості? Та й взагалі, чи доцільно говорити про права дитини в суспільстві в якому порушується право, а документи з такими гучними назвами як
«Декларація прав людини», «Конвенція про права дитини» згадуються лише з нагоди так званих професійних свят на кшталт Дня прав людини, яке згідно рішенню ЮНЕСКО відмічається щорічно 10 грудня.
Проте щорічно в міській бібліотеці для дітей проходять зустрічі з її маленьким и читачами на правову тематику. Працівники бібліотеки беручись за цю досить складну тему не боячись наразитися на супротив нерозуміння, підбирають доволі цікаві форми спілкування, говорять про ті правові аспекти, які може гарантувати дітям саме бібліотека.