На нещодавньому святі мистецтва «Арт-Київ» мою увагу привернула експозиція «Art Gallery», де були представлені роботи Юрія Коваленка, художника, котрий поєднав у своєму житті Прилуки й Одесу. Ці міста стали для нього джерелом творчого натхнення.
Наше знайомство і спілкування із гостею з Одеси, директором «Art Gallery» Ладою Кобзар, почалося з розмови про майстра пензля Юрія Коваленка:
 - Пані Ладо, на Ваш погляд, яке місце в історії культури південної Пальміри посідає Юрій Коваленко? З якими українськими художниками Ви б поставили його ім`я поряд?
- Про творчість Юрія Коваленка багато сказано й написано. Його називали і «метром наївного примітивізму», і «сільським Сократом», і «по справжньому народним художником» – і все це, в певній мірі, так. Я не була знайома з Юрієм, але думаю, що сам він був проти всіляких кліше. Взагалі, як художник і особистість, Юрій Коваленко стоїть дещо окремо в історії одеського живопису. У Василя Симоненка є такі рядки: «...Та не можуть душу зігрівати ті, що не палають, не горять...» А роботи Юрія саме зігрівають душу. Споглядаючи їх відчуваєш повноту життя, де гріх і праведність дивним чином переплітаються, а світ постає навдивовижу справжнім. Картини Юрія пробуджують в душах людей, зіпсованих цивілізацією, щем за прадавнім, материнським, духовним началом. З цієї причини я б не стала порівнювати Юрія ні з ким. Він був, він є у своїх роботах і буде в українському мистецтві як світ, створений ним – яскравий, соковитий, суєтний, величний. Про нього ще хочеться сказати словами поетеси Ліни Костенко: «При майстрах якось легше./ Вони – як Атланти. / Держать небо на плечах. Тому і є висота…»
 - Що цікавого відбувається в мистецькому житті Одеси останнім часом і в українському мистецтві загалом?
 - Останнім часом мистецьке життя значно активізувалось. Воно перестає бути явищем, замкненим в середовищі художників, музейників та мистецтвознавців. Велику роль в цій розгерметизації мистецтва грають галереї та виставкові центри, кількість яких постійно зростає (в Одесі їх біля двадцяти). Галереї виконують дуже важливу функцію: вони не просто експонують роботи художників різних періодів і напрямків, а вчать людей розуміти мистецтво, зокрема мистецтво свого часу. Наприклад, галерея NT-Art, засновником якої є Анатолій Димчук, презентує великий виставково-видавничий проект «Мамай-2009». Це серія виставок художників творчої групи «Мамай»: Валерія Басанця, Ігоря Божка, Віктора Маринюка, Сергія Савченка, Василя Сада, Миколи Степанова, Олександра Стовбура, Володимира Стрельникова, Володимира Цюпка. Вони давно пов’язані дружбою та спільним духовним покликанням – створювати мистецтво вільне від будь-яких зовнішніх впливів. Завершиться проект виданням книги про діяльність художників-нонконформістів, котрі працювали в шістдесяті-вісімдесяті роки ХХ століття. До речі, роботи цих художників ми і презентували на «Арт-Києві».
Надзвичайно важливо не замикатись в своїй «містечковості», а бути в контексті світового художнього процесу. Шлях до розрегіоналення мистецтва пролягає через участь авторів у фестивалях, арт-форумах, міжнародних проектах. Зокрема, участь в Арт-Києві дала можливість проаналізувати тенденції, характерні для України, та скоригувати діяльність галереї. На 2009 рік ми вже отримали запрошення взяти участь у FineArtUkraine, яка відбудеться в кінці травня в Києві, міжнародній арт-ярмарці KunStart (Больцано, Італія), Фестивалі Незалежного мистецтва «Уровень моря» (Санкт-Петербург).
 - Чи відвідували Ви в час ваших подорожей Україною місто Прилуки?
Я ще не була в Прилуках, але вже мрію відвідати ваше місто, котре асоціюється у мене з роботами Юрія Коваленка і мультфільмом «Жив-був пес». Ви, Ігорю, також дуже підсилили цю асоціацію, процитувавши фразу з нього. Я впевнена, що в Прилуках живуть надзвичайно колоритні, привітні й веселі люди, і що нас у майбутньому чекають цікаві спільні проекти.