Одеса і Прилуки. Здавалося б, що тут спільного? Ону чергову помилку розвіяв блискучий художник Юрій Андрійович Коваленко (1931 — 2004), 75-ліття з дня народження якого наше місто відзначало в нинішньому році. Прекрасний, неповторний майстер, філософ, поет, непохитний громадянин, хуліган і заводій, він органічно з'єднав в своїй творчості стерильну народну українську традицію, менталітет південноросійського живопису, ленінградську театрально-художню школу.
Неповторний цей сплав сформував неповторного творця. Осягаючи Коваленко, я побував в його рідних місцях і переконався: старі Прилуки — та ж стара Одеса в мініатюрі. Розташований на бойкому торгівельному шляху, етнічно строкате, переважно міщанське, галасливе, іронічне, пряне містечко володіло і своєю метафоричною Молдаванкою (хутір Вербовий, де і виріс Коваленко), і потужною єврейською колонією (збереглися стара синагога і безліч ізустних переказів про іудейські персоналії), і рельєфність говірких торжищ, що до болю нагадують той, що "Привіз".

Юрій Коваленко є художником, народженим у Прилуках на Ракитному. Знаний цей митець і в країнах колишньої радянщини і особливо добре у Німеччині. Але ім`я його незаслужено замовчувалося "доброзичливцями" на малій батьківщині. І сприяло тому його проживання в Одесі. Там його знали, визнавали, про нього писали й насолоджувались енергетикою його картин.
А ми, ті хто живуть в його рідних краях, не мали змоги перейнятися коваленківським живописом. Хоча малюнки його тим то й були зчаста такі багаті, що малювалися тут, у прилуцьких краях. Він приїжджав, спілкувався з друзями й родичами, малював прилуцькі приземисті хатки і свою добру маму, старі дерева й похилий тин, барвисті стрічки запилених стежок і зелені хмари деревних крон.
Чи побачимо ми коли-небудь уповні всю красу свого краю його очима, чи відчуємо майстерність його пензля, залежить лише від нас самих…