Пам"ятники Тарасу Шевченку і Миколі Яковченку, міжнародний Воздвиженський ярмарок, унікальний краєзнавчий музей, газета "Наше свято", книги (для прикладу - "Удай тихоплинний" Олексія Савона), а тепер ще й журнал "Прилуки. Фортеця" - скажіть, де ще на Чернігівщині є стільки культурних явищ? Чернігів відстає в цьому сенсі ганебно. Взяти, хоча б питання про пам"ятник жертвам Голодомору - в Прилуках триває робота над ПАМ`ЯТНИКОМ, а в Чернігові депутати ледве-ледве місце тільки для нього визначили... А пам`ятник, скажімо, князю Михайлу і боярину Федору так десь і скніє в проектах Геннадія Єршова - натомість черговий претендент на папаху міського голови Чернігова відкриває камінь замість пам`ятника. Та ще й на місці перенасиченому іншими пам`ятниками.

Але я - про Прилуки. Якщо чесно, то місто значно програє у вазі культурно-історичних постатей тому ж таки Чернігову чи Ніжину. Але завдяки енергії Ігоря Павлюченка, промоутера багатьох культурницьких акцій, та мецената Юрія Коптєва, Прилуки уже мають свої міфи - невід`ємну частину культурного реноме міста. І "розкрутку" кращу за Чернігів. До речі, журнал "Прилуки.Фортеця", як говорить Юрій Коптєв, поширюється на міжнародних авіалініях - о, куди залетіли!

Друге число культурологічного часопису "Прилуки.Фортеця" закликає взяти його в руки десь у затишній обстановці - скажімо, перед каміном. Та й на теплій грубці він також смакуватиме гурманам від культури. І пройтися вулицями Прилук позаминулого століття, де зустрінете Василя Маслова і Георгія Вороного, помилуєтесь сучасною оновленою Театральною площею (це при тому, що в Прилуках нема театру. Але, якщо є площа - буде й театр!), погомоните з гостем міста Михайлом Слабошпицьким. А село Полонки замилує вас своєю красою і минувшиною. Часопис запросить вас до краєзнавчого музею, де у кожній його кімнаті ви почуєте різні звуки - крик сови, наприклад, і запахи краю. Навіть запахи є в Прилуцькому музеї - уявляєте!

Той таки Ігор Павлюченко заінтригує вас художником та письменником Юрієм Шевченком, який пише прилуцьким суржиком і книга якого незабаром вийде у львівському видавництві "Кальварія". "Почуття гумору - дар Божий, який рятує в повсякденному житті", - переконаний Ігор Павлюченко. Недарма він так свого Яковченка "розкрутив", який теж тільки гумором і рятувався.

... Мені трапилося побувати в музеї литовської письменниці Анни Брегадире. Певен: ви, як і я, нічогісько не знали про таку авторку. Але в музеї - звичайній селянській хаті, щоправда, на вісім кімнати, нас екскурсовод "витягала" три години! Отак твориться культура! Інтригою та малопомітним примусом. По цьому ж шляху йдуть і у Прилуках!

До речі, це число журналу цікаве тим, що в ньому голова обласної державної адміністрації Володимир Хоменко, який не любить розповідати про своє важке дитинство, зізнається:"Я ж тут провчився сім років у школі-інтернаті". А Президент Віктор Ющенко каже:" Мені імпонують Ваші прагнення утвердити Прилуки як самодостатнє, багате традиціями місто. Так діють справжні українці!". Отож-бо...