Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка починається не з вішалки, а зі скверика перед ним, де увічнений у бронзі з вірним песиком Фан-фаном Микола Яковченко. У пам'яті тих, хто знав цього унікального актора, на лавці поруч з ним мимоволі вчуваються незабутні фрази його Сірка із фільму "За двома зайцями", Довгоносика із вистави "В степах України", Оверка з "Фараонів"... У понад півсотні фільмів знявся Микола Яковченко, майже двісті ролей зіграв на сцені франківців, де днями згадували його з нагоди стодесятилітнього ювілею учасники літературно-мистецького вечора "Український Чаплін: життя після життя".
То звичайне довголіття намагаються пояснити екологічно чистим харчуванням і відсутністю шкідливих звичок. У мистецького - таємниці інші.

Історія проведення Дня Миколи у Прилуках (а в його рамках – і Миколиного ярмарку) сягає своїм корінням урочистого дня 17 травня 2008 року, коли за кошти мецената Юрія Коптєва біля МБК був відкритий пам’ятник народному артисту, нашому землякові. Той сонячний весняний день перетворився для людей на велике загальноміське свято, і започаткував славну культурну традицію – щорічно у день народження актора вшановувати його пам'ять у рідному місті. Головними подіями святкування стали театральний фестиваль і Миколин ярмарок, які збирали у Прилуках жителів усієї України та сусідніх держав. У поточному році у Яковченка ювілей - Миколі Федоровичу виповнюється 110! Відзначення цієї події заплановане на державному рівні: є розпорядження Кабінету Міністрів №113-р від 27 січня 2010 року, яким, серед інших заходів, передбачені створення музею Миколи Яковченка у Прилуках та присвоєння імені актора одній з місцевих вулиць.

У Богдана Бенюка глядачі стріляли з рогатки
Актор Лесь Задніпровський, 56 років, грає в театрі ім. Франка 30 років. Він ”франківець” у третьому поколінні. Його бабуся Катерина Рой, батьки Михайло Задніпровський та Юлія Ткаченко також працювали в театрі.
14.00. Репетирують французьку виставу Еріка-Емануїла Шмітта. У гримерці N13 пахне цигарками. Посередині кімнати — старе низьке крісло.
— Відпросився з репетиції на півгодини, — каже актор, береться за пачку ”Мальборо”.
— Вибачте, що я одразу до цигарок. Я виріс у цьому театрі. Страшенно плакав, коли маму чи батька вбивали на сцені. Коли тато грав Сірка, поранений весь у крові — як я ридав! Ненавидів тих акторів, які вбивали мого татка. Щипав їх поза сценою. Мама потім вибачалася.

Киянка Марина Вікторівна Іванова — дочка режисера, який... Який по праву вважається нашим головним комедіографом. Віктор Іванов зняв 12 картин. Але одна з них — «За двома зайцями» — комедія на всі часи. У році, що минає, виповнилося 100 років із дня народження режисера. І, зрозуміло, при нашій загальній політістерії, така вагома дата залишилася не поміченою в Україні. Дочка режисера — спеціально для «ДТ» — уперше (!) погодилася розповісти про батька.
«Життя цього хлопця...» — саме так хочеться розпочати спогади Марини Іванової. Оскільки «життя хлопця...» — не завжди співрозмірне з комічним запалом його картин.
Віктор Михайлович немов створював на екрані «контрастні світи», підбадьорюючи глядача хорошою режисерською усмішкою. При цьому наш головний комедіограф постійно долав страшний фізичний біль. Старі рани... Часто кричав серед ночі...

Певно, на світі не так уже й багато фільмів, які протягом сорока років усе населення країни знає напам'ять і цитує мало не щодня за будь-якої нагоди, чиї «дні народження» відзначають мало не як національне свято. Зрештою, фільмів, котрим ставлять пам'ятники у центрі
столиці...
Секрети «культу»
Саме такий фільм — «За двома зайцями». Від 1962 року, коли відбувся його прем'єрний показ, у рейтингу «першої десятки» найкращих кінокомедій СРСР мінялися майже всі картини, крім «За двома зайцями». Фільм став і абсолютним чемпіоном із кількості кіно- й телепоказів.

Прилуки - перспективне й цікаве місто, що нині стрімко розвивається у багатьох напрямках; культурно-мистецькому, архітектурному, комунальному. Ще один аспект розвитку Прилук - туристичний - 22 липня обговорювали представники місцевої влади та громадських організацій з експертом проекту ТАSІС «Сталий територіальний розвиток в Україні» Оленою Козлюк. Цей міжнародний проект уже кілька років реалізується в Прилуках і включає різні сфери їх життєдіяльності. Й нині перетворити місто на туристичний центр доволі реально - таким є переконання ініціативної групи з реалізації проекту.

День народження Юрія Шумського святкують у листопаді, хоча з’явився він на світ у травні.
Свого часу Юрій Шумський мав неабияку популярність. У його мистецтві органічно поєдналися драматизм і комедійність. Актор створив чимало образів. Борис Годунов, Богдан Хмельницький, Устим Кармелюк, Тарас Голота, адмірал Макаров, Петро Буйко... Голохвостий, Фігаро, Труфальдіно, Швандя, Беня Крік, Галушка... Люди так любили його, що перукарі навіть придумали зачіски а ля Шумський, а ресторатори пропонували бутерброд його імені (хліб з маслом, половинка яйця, кілька і дрібно посічені цибуля та кріп). У роки війни голос Юрія Васильовича кликав до бою з ворогом. Щодня з Провіантської вулички в Саратові після позивних “Реве та стогне Дніпр широкий” лунало: “Увага! Увага! Говорить Радянська Україна! Працює радіостанція імені Тараса Шевченка...”

Чудова українська актриса Маргарита Криницина відзначає свій 70-й ювілей. Тримається і має чудовий вигляд — що значить істинна жінка! — незважаючи на те, що кілька років тому втратила чоловіка і друга, сценариста Євгена Онопрієнка, з дочкою, котра мешкає в Москві, бачиться дуже рідко, отримує невелику пенсію, перенесла складну операцію і виходити за межі квартири на Березняках без сторонньої допомоги не може.
Проте 2 листопада в столичному Будинку кіно вона готує святковий вечір і концерт, що передбачає сюрпризи для колег і гостей з числа глядачів — численних шанувальників її таланту. Цей вечір, за словами Маргарити Василівни, — насамперед данина пам'яті її чудовим партнерам: Борисову, Копержинській, Яковченку, Вікланд та іншим яскравим особистостям з легендарного фільму «За двома зайцями», багато в чому завдяки яким (крім режисера Віктора Іванова, звісно) вона й стала відомою, а стрічка увійшла в історію українського кіно і кілька десятків років міцно тримається в першій десятці улюблених кінокомедій усього пострадянського народу.

У липні відзначатиме свій 70-літній ювілей Анатолій Несторович Паламаренко, митець, із яким пов’язані найкращі сторінки українського слова на вітчизняній сцені. За свій творчий вік Паламаренко прочитав на цій сцені чимало творів Шевченка, Гоголя, Вишні, Нечуя-Левицького, Олійника, багатьох інших письменників. Власне, сьогодні саме Паламаренко в Україні й залишився, вважайте, єдиним представником жанру, який він сам для себе і визначив — «Слово». Його успіх серед глядачів, слухачів завжди був неймовірним. І популярність не знала меж, особливо коли виступи Анатолія Несторовича частіше демонструвало ТБ. Зараз, на жаль, набагато рідше… Нещодавно Паламаренко завітав у редакцію «ДТ» — і розмова з майстром слова торкнулась як його творчого життя, так і творчого життя у самій нашій країні.
«Ярмарок» — це музика мого дитинства
— Анатолію Несторовичу, згадайте, будь ласка, який український твір найбільше вразив вас у дитинстві, — можливо, саме він спонукав вас до подальшої діяльності на ниві художнього слова?

Микола ЯКОВЧЕНКО - одна з найяскравіших особистостей українського театру і кіно 1930-70-х рр. Його сучасники називали Миколу Федоровича найнароднішим серед заслужених і найзаслуженішим серед народних. Сергій Параджанов бачив у ньому українського Чарлі Чапліна, тоді як Микола Яковченко був особистістю самобутньою. Порівнювали українця також із французькими коміками Фернанделем і Жаном Габеном. Втім Яковченко завжди залишався самим собою - «Блазнем із сумними очима» - за його власним визначенням. Час невблаганний, але не владний над його іменем. Він і досі живе серед нас у сотнях відтворених на екранах й на сцені неповторних образах. У спогадах Заслуженого артиста України Олега Комарова про Миколу Яковченка ви знайдете чимало цікавих фактів з біографії великого коміка, якому життя підносило сумні сюрпризи.