Народний артист УРСР Микола Яковченко своєю яскравою самобутньою творчістю прославив на всю країну рідне місто над Удаєм. За життя він ніколи не забував свого коріння, знову й знову повертався сюди, зустрічався з людьми, гостював у родичів, друзів, близьких. Сьогодні у Прилуках мешкає племінниця видатного актора Наталія Гуцол. З нею - наша розмова про ті часи і те середовище, де плекався талант видатного актора.
- Наталіє Григорівно, якою була Ваша мама, сестра Миколи Яковченка Олександра Федорівна?
- Усі Яковченки - мама, дядьки Микола та Сергій, тітка Маруся - були по-своєму цікавими людьми. Неодноразово я ставала свідком маминого таланту: коли, наприклад, їй грубіянили продавці, мама приходила додому і телефонувала до того магазину від імені секретаря міськкому партії. Вона мала сильний голос і гарну дикцію, тож на іншому кінці дроту вірили, миттєво вибачалися - і мамі було цього достатньо.

З відстані часу щоразу чіткіше проглядаються рештки епохи розвиненого соціалізму, від якої, на наше переконання, залишаться тільки комедії. Це нитка, що з'єднує різні покоління під час родинного перегляду у свята хрестоматійного "За двома зайцями" - фільму, над яким, здається, не владний час. Майстерно обіграна тема шахрайства, всіляких комплексів, безмежної людської дурості близька і зрозуміла сучасному глядачеві.

Гумор - це завжди виклик долі й обставинам, мова, якою можна говорити правду і тільки тому, що ти блазень і з тебе потішаються, ти маєш право на життя. Сміх нейтралізує насилля і руйнує імперії. Блазні у всі часи були улюбленцями публіки. Роль головного блазня українського театру і кіно радянської доби минулого століття історія відвела Миколі Яковченку, народженому 3 травня 1900 року у провінційних Прилуках на берегах тихоплинного Удаю у сім'ї міщан Федора і Параски Яковченків.

Не сприйміть за іронію, а за щире почуття: важко писати про велику людину… маленькій українці. Двісті ролей у театрі, близько 50 – у кіно, народна любов і повага, допоки існуватиме хоч останній кадр із фільму «За двома зайцями». Такий підсумок життя видатного актора Миколи Яковченка, народженого 16 травня 1900 року. І те, що він помер у 1974-му сприймається швидше як дата, аніж факт. Бо факт у наступному – ось уже 108 весну Яковченко народжується знову.

За кожним пам’ятником – своя історія
16 травня, в день народження Миколи Яковченка, на Театральній площі Прилук відкривається пам’ятник видатному актору-земляку. Його автор – народний художник України Володимир Чепелик. Пропонуємо увазі читачів інтерв’ю з Володимиром Андрійовичем з нагоди святкової події:
- Розкажіть, будь ласка, як розпочалася історія із встановлення пам’ятника Яковченку на його батьківщині? Чия це ідея? Хто до Вас звертався? Де відбувалися зустрічі, які були думки? Відомо, що спочатку планувалося встановити скульптуру Яковченка біля МБК в повен зріст. Чому було змінено рішення?